В першу суботу липня ми відзначаємо Міжнародний день кооперації, який вже більше десяти років проводиться під егідою ООН.
На своєму шляху кооперативний рух України переживав злети і падіння. Проте, незважаючи на негаразди, споживча кооперація зберегла себе і довела свою життєздатність.
Продовжується робота по зміцненню, відновленню та збереженню технічної бази, розширенню послуг. Нині на обслуговуванні пайовиків та населення працює 57 магазинів та 12 підприємств громадського харчування. За перше півріччя року магазини продали товарів на суму більш як 1 млн.грн. Через підприємства громадського харчування надано послуг на 270 тис. грн. Виготовлено власної продукції на 100 тис.грн., а продукції кооперативної промисловості — на 90 тис.грн. Закуплено лишків сільгосппродукції і сировини на 350тис.грн. До бюджету району сплачено податків на 180 тис.грн.
Слова щирої подяки висловлюємо усім ветеранам споживчої кооперації, які зробили значний внесок у розбудову її господарства. Подяка і членам трудових колективів споживчих товариств «Акація2 С» (голова правління Л.М.Шаховцова), «Троянда» (А.Й.Коваленко), «Вишня» (С.П.Дмитренко), «Владиславка» (Л.О.Алексєєва), «Вербиченька» (Н.М.Сахно), «Мальва» (С.І. Майстер), «Наташа» (О.С. Московенко), які наполегливо працюють над виконанням доведених завдань, збереженням колективної власності, сприяють підвищенню авторитету галузі серед населення.
Значну увагу правління РайСТ приділяє створенню належних умов праці працівникам у підприємствах торгівлі та громадського харчування. За минулий рік і перший квартал нинішнього на це було витрачено більше 300 тис.грн. Зокрема, відремонтовано покрівлю Торгового центру в Потоці, магазин у Коритищі, житловий будинок по вулиці Корсунській у Миронівці. В даний час ведеться плановий ремонт кафе «Миронівчанка» та магазинів у Зеленьках. Придбано сучасне холодильне обладнання, електричні опалювальні котли, засоби сучасного технічного забезпечення, меблі для закладів громадського харчування, на що витрачено більше 100 тис.грн.
З метою створення зручностей покупцям та належних умов праці магазини і кафе Кип'ячки, Владиславки, Маслівки газифіковано, на що витрачено 16 тис.грн. В травні нинішнього року завершено газифікацію комплексу магазинів в Миронівці по вулиці Бузницького. Укладено угоду на дольову участь в газифікації магазину «Ветеран» в Миронівці. Значні кошти виділено на ремонт першого поверху універмагу. Тут вже ведуться роботи.
На майбутнє передбачено цілий комплекс ремонтних робіт, часткова реконструкція об'єктів, оновлення їх інтер'єрів та екстер'єрів. Визначено шляхи досягнення прибуткової діяльності відповідно рішень ХІХ з'їзду споживчої кооперації, який проходив у березні нинішнього року.
Перспектива нашої роботи окреслена. Це впровадження в життя програми розмежування та закріплення власності, розширення торгівлі товарами тривалого користування, побутовою технікою, іншими технічно складними товарами, зосередження роботи кооперативних організацій і підприємств на стабілізації фінансового стану та забезпечення збалансованого розвитку їх господарської діяльності в найближчій перспективі та відповідно напряму Стратегії розвитку споживчої кооперації України на період 2004-2005 р.р., яка прийнята ХІХ з'їздом споживчої кооперації України.  

Останнім часом на соціальноекономічній карті Миронівщини з'явилося чимало нових виробничих об'єктів. А це додаткові робочі місця, збільшення надходжень до бюджету, можливість поліпшення соціальнопобутових умов проживання населення.
Детальніше про позитивні тенденції, здобутки, проблеми і найближчі перспективи соціальноекономічного розвитку району в інтерв'ю з головою Миронівської районної державної адміністрації П.О.Сокирком.

Петре Олександровичу, мабуть, буде доцільним розпочати нашу розмову з такої важливої і небайдужої для багатьох мешканців району теми, як утримання та стан доріг.

Дійсно, дороги є тією транспортною артерією, яка дає можливість вирішувати не тільки питання сполучення населених пунктів, а й роз'язувати багато інших проблем, пов'язаних з розвитком господарського комплеку району. На жаль, після зими дороги перебувають в незадовільному стані. Тому нещодавно в нашому районі відбулася зустріч з керівниками обласного автомобільнодорожного управління. Ми попрацювали в плані, як можна допомогти району, за рахунок яких коштів відновити і відремонтувати автомобільні шляхи. Є домовленість з обласною службою автомобільних доріг зробити в нинішньому році капітальний ремонт частини вулиці Леніна: від переїзду цукрового заводу до повороту до міліції. За рахунок коштів обласного бюджету також передбачається капітально відремонтувати дорогу від лікарні до повороту на вулицю Захарченка. Вже виконані роботи по вулицях Колгоспній і Піонерській, маю на увазі транспортну розв'язку при в'їзді в місто. Йде капітальний ремонт певних відрізків шляху від Миронівки до Маслівки. І по інших дорогах, які знаходяться в сітці автодоріг Миронівського району, а їх протяжність понад 295 км, буде зроблено ямочний ремонт, поверхневий обробіток і т. д. Що стосується дороги Київ-Дніпропетровськ, яка йде по території району, то на цьому проміжку вже проведено значний об'єм робіт. Крім нашої дорожньобудівельної організації, задіяна і з Богуслава. Торік було зроблено ремонт ділянки дороги від асфальтобітумного заводу МП 'Дорожник' до перехрестя з вулицею Заслонова. В нинішньому ж році пішли далі від вулиці Заслонова до повороту на завод по виготовленню круп і комбікормів.
Взагалі за кошти міського бюджету і за рахунок кооперації коштів сільських бюджетів, де є відповідний транспортний збір, будуть проводитись ремонти ділянок автомобільних доріг, які входять у сітку автодоріг Миронівського району.

Бажає бути кращим стан доріг саме на мостах. Взяти хоча б міст біля Росави.

Хто їздить на Київ, бачить, що на окремих ділянках дороги Київ-Знам'янка ведеться капітальний її ремонт, включаючи і мости. В минулому і позаминулому роках капітально відремонтовані мостові переходи у Кагарлицькому районі: Леонівці та Липовці. Черга підійшла і до нашого району. Коли визначався об'єм робіт на цей рік, були закладені кошти на ремонт моста, який проходить через річку Росава. Строк будівництва цього моста майже два роки. І кошти дуже значні. Та головне зараз вирішити, яким чином забезпечити об'їзд автомобільного транспорту на період ремонту цього моста. Річ в тому, що об'їзду як такого немає. І зайвих коштів, для того, щоб можна було десь відновити якийсь шлях, теж немає. Скажу ще відвертіше: ми, в свою чергу, поставили питання про те, щоб відремонтувати дорогу через Росаву повз млин і вийти до пам'ятника загиблим воїнам в цьому селі. Це потребує дуже великих коштів, десь порядку 4,5 мільйона гривень. Тому на сьогоднішній день проблема практично ще не вирішена. Були пропозиції зробити об'їзд через місто Миронівку по вулиці Захарченка з виходом на автомагістраль біля РТП. Проте ми однозначно поставили питання так: погодимось на цю пропозицію при умові, що по місту будуть рухатись лише легкові та невеликої вантажопідйомності автомобілі. Весь же великоваговий транспорт має рухатись від Києва через Канів з виходом на Городище. Як бачимо, є чимало складнощів, але той міст, що планується зробити, окупить все, що на нього буде затрачено.

Все ж таки, давайте повернемось до вулиць і доріг у наших селах. Як контролює це питання адміністрація і чи є кошти для їхнього ремонту?

Це мають бути кошти тільки від транспортного збору. Тобто, є конкретні підприємства, є власники транспортних засобів, які повинні сплачувати цей транспортний збір. В кожній сільській раді передбачено статтю видатків на утримання і ремонт доріг, які не входять у сітку автодоріг, що їх обслуговує районне шляхобудівельне управління. Тобто, стан доріг у селі залишається на совісті платників транспортного збору. Якщо справно платять, то сільський голова може ставити питання про ремонт якоїсь частини вулиці. Бо однозначно, тих коштів, навіть якщо вони будуть збиратись у повному обсязі щороку, на всі капремонти не вистачить. Але кожного року потроху і в цілому можна буде відремонтувати всю вулицю.

Зараз літо в розпалі. Здавалося б, до зими ще далеко. Все ж недарма в народі кажуть: готуй сани влітку...

За рахунок коштів державного бюджету та місцевих надходжень планується зробити капітальний ремонт теплових мереж на суму 200 тис. грн. по КПТМ 'Миронівкатепломережа'. До речі, це не лише по Миронівці, а й по тих населених пунктах, які обслуговує тепломережа. Ще 100 тис. грн. піде на ремонт водогінних і каналізаційних мереж. Вдалося вирішити питання фінасування при допомозі народного депутата України В.Л. Сівковича. Причому, держава виділяє з бюджету кошти за умови, що частина коштів буде виділена і з місцевого бюджету. По тепломережі визначено, що в ці роботи входить заміна теплових трас, доведення до нормального стану котелень. А по КП 'Миронівкаводоканал' дуже гостро стоїть питання по переходу через залізничні колії на станції Миронівка. Водогін в Миронівку з Дешок, скажу, якщо хтось не знає, йде через Гулі і проходить попід залізницею. І ця ділянка водогону знаходиться у вкрай незадовільному стані. Мене особисто дуже хвилює те, що в якийсь момент, не дай, Боже, може статися непередбачувана ситуація. Через те всі ці 100 тисяч гривень ми направляємо для прокладання нового водогінного колектора під залізницею, враховуючи , що у нас є деякі резервні можливості для цього. Так буде використано старий паропровід, який йшов від колишнього комбінату хлібопродуктів , нині ЗВКК, до котельні залізничної станції Миронівка. Ці паротрубопроводи будуть використані як оболонка для прокладки водогінних мереж. Тим більше, що у минулому році, нагадаю, ми за кошти суто місцевого бюджету замінили 300 м водогону у найбільш складному місці в лісі між Дешками і Гулями.

Чи передбачається в цьому році подальша газифікація населених пунктів?

Газифікація продовжується. В першу чергу нам слід провести газопровід до села Вікторівки з подальшим переведенням на природний газ котельні у Вікторівському навчальновиховному об'єднанні 'Школа-сад'. Разом з тим, потрібно завершити роботи по газифікації в селах Матвіївка, Зеленьки, прокладанню газопроводу з Тулинців до Шандри. Також в нинішньому році за рахунок коштів держбюджету маємо продовжити розпочаті торік роботи по газифікації до села Салів. Це основні, визначені на цей рік об'єкти по газифікації. Найближчим часом буде завершено газифікацію села Тулинці, де працюють два кооперативи, і воно стане ще одним повністю газифікованим населеним пунктом. По інших населених пунктах, в тому числі і в Миронівці, за рахунок кооперованих коштів продовжиться прокладка вуличних газопроводів. Ми будемо допомагати кооперативам у цій справі в залежності від того, які проблеми у них виникатимуть.

Нині напружена пора у школах району йде підготовка до нового навчального року. Що тримається під посиленою увагою в цьому плані?

Нами намічено великий обсяг робіт по підготовці навчальних закладів до нового навчального року. Крім ремонтів, які визначив районний відділ освіти, а контролює ці питання перший заступник голови райдержадміністрації В.П. Ковальчук, маємо повністю завершити заміну опалювальної системи у Центральненській ЗОШ. Там у минулому році було здійснено великий обсяг робіт в цьому плані. Продовжиться ремонт Вікторівського НВО '‘Школа-сад'. На порядку денному ремонт другого крила Піївської ЗОШ. Назріла також проблема ремонту школи в Юхнах, хоч поки що це питання відкрите. Все ж по ній і по інших школах, де більше, а де менше, потрібно буде вести ремонт. Крім цих основних робіт, вирішуватимемо питання надійного забезпечення теплом наших шкіл. В принципі, воно у нас вирішене. Але нам треба йти далі, шляхом здешевлення тепла. Тобто, якщо раніше ми однозначно домагались переходу на газопостачання, що давало нам можливість вивільняти певні кошти і отримувати кращий тепловий ефект, ніж при спалюванні вугілля, то зараз у зв'язку з введенням на ЗВКК заводу по переробці олійних культур є в достатній кількості лузга соняшникового насіння, яка може бути використана як дешеве паливо. Такі установки є. Виготовленням їх займаються у Житомирі та в Бородянці. Перший заступник голови райдержадміністрації В.П.Ковальчук і директор тепломережі В.В. Кривошея виїжджали у Бородянку і знайомились з роботою таких установок. Хочемо спробувати їх в райлікарні для забезпечення її потреб в гарячій воді впродовж всього року. Поперше, це дасть здешевлення енергоносіїв. Подруге, тепловий ефект від спалювання одиниці об'єму соняшникової лузги в чотири рази більший, ніж при спалюванні такого ж об'єму газу.

А чи вистачить такої лузги для масового застосування в системах теплопостачання?

Думаю, що її буде достатньо. В підтвердження назву лише одну цифру: щодня завод переробляє 600-620 тонн соняшникового насіння. Уявляєте, скільки накопичується лузги? До речі, вже на початку , разом з пуском заводу, ми зіткнулись з проблемою, куди дівати ту лізгу? І мешканці Гулів та Вахутинців відчували тоді певні незручності, бо відходи, не маючи іншого виходу, доводилося спалювати в ярах поблизу цих сіл. На даний час відпрацьовується регульований напрямок лузга буде спресовуватися у гранули. Відповідно це зменшить її об'єм. І що не менш важливо паливо в такому вигляді можуть використати для опалювання своїх будинків жителі сіл, де немає газопостачання. Хоч і там, де є газ, теж варто, з економічної точки зору, продумано підійти до використання лузги. Адже питання стоїть так: єдина стаття, по якій ми можемо економити бюджетні кошти це енергоносії. Зарплата хоч і повільно, але з місяця в місяць зростає. Тут не зекономиш. На навчальний чи лікувальний процес теж витрат не зменшиш. Отже, підкреслюю, тільки одна стаття видатків може бути зменшена це по енергоносіях. Вивільняючи кошти по них, ми можемо направляти видатки на інші нагальні потреби бюджетної сфери.

На скільки ж такий вид палива від газу дешевший?

Якщо у собівартості тепла енергоносії той же природній газ займають 60 і більше відсотків, то з переходом на соняшникову лузгу ця частка зменшиться на 50 відсотків, тобто енергоносії складатимуть лише до 10 відсотків собівартості тепла. Звичайно ж, на початку потрібні будуть затрати для переобладнання котелень під спалювання лузги. Але вони швидко окупляться. З іншого боку, це аж ніяк не означає, що тепер ми будемо викидати газове обладнання і повсюдно переходити на спалювання лузги. Газове обладнання залишається, а лузга буде використовуватись тоді, коли можна економити газ. Це, наприклад, на початку опалювального сезону, під час зимових канікул у школах, навесні. Більш ніж впевнений, що застосування такого виду палива наполовину зменшить наші витрати на опалення.

Чи достатньо новий завод забезпечений сировиною? Адже від цього залежить його спроможність поставляти лузгу як паливо.

Олійнопресовий завод як виробничий підрозділ ЗВКК був введений у експлуатацію у квітні нинішнього року. Будівництво його почалося у вересні торік і проведене у винятково короткий строк. Збудовано цей об'єкт з метою забезпечення заводу по виготовленню круп і комбікормів таким цінним компонентом для виготовлення комбікормів, як білок. А найбільше його містить у собі соняшникова макуха. Тобто, будівництво нового заводу надійно забезпечило білком виробництво комбікормів, яких на ЗВКК щогодини випускається до 30 тонн. А це означає, що за останній час об'єми виробництва тут зросли вдвічі. І цей процес нарощування потужностей на ЗВКК продовжується. Споруджується фактично ще один завод у заводі по виробництву комбікормів.
Вже зараз у ВАТ 'Миронівський ЗВКК' працює 710 осіб. Це найбільше підприємство району. Хоч ще якихось 34 роки тому кількість працюючих тут ледь сягала 300 чоловік. Отже, маємо вагомий приріст робочих місць, значне збільшення відрахувань до бюджету. Словом, це яскравий приклад поступального розвитку підприємств району. Не можу не сказати добрих слів на адресу організацій, які були залучені до будівництва і монтажу обладнання олійнопресового заводу. Приємно, що добре зарекомендували себе і будівельники нашого району. Вони й зараз мають там певні об'єми робіт. Найкраще показав себе райагробуд. А це теж робочі місця, розрахунки за виконані роботи і відповідно впевненість у завтрашньому дні тих людей, які задіяні в роботі. А щодо забезпечення сировиною олійнопресового заводу, то скажу так: звичайно ж, такої кількості соняшника, як потребують його виробничі потужності, район не здатний забезпечити. Тому у минулому році на ЗВКК були збудовані двадцятитисячні місткості, в тоннах звичайно ж, для зберігання насіння. А закупляється соняшникове насіння не лише в Київській області, а й в інших регіонах України, де вирощується ця культура. Додатково насіння соняшника завозиться ще й зза меж України.

З сировиною і лузгою зрозуміло. А що з олією? Хто її забирає і переробляє?

Це ще не та олія, яка необхідна для реалізації і споживання. Її ще треба довести до відповідних кондицій. Наш завод не займається її подальшою переробкою, бо це не його основна діяльність чи специфіка. Отож олія цистернами вивозиться на олійножирові заводи, які доводять її до необхідних кондицій, розливають і реалізують. Все ж, для власних потреб завод може одержати певну її кількість, придатну для вживання. Приємно відзначити, що за домовленістю з керівництвом концерну 'Миронівський хлібопродукт' центральна районна лікарня безкоштовно одержує олію для харчування хворих в кількості 100 літрів на місяць. Це суттєво доповнює наші спільні зусилля по забезпеченню якісного харчування в цьому лікувальному закладі. Нагадаю, що кілька років тому за ініціативою керівників сільгосппідприємств центральна районна лікарня почала одержувати безкоштовно м'ясо. ВАТ 'СОММАС' підтримав цю ініціативу і забезпечує харчоблок ЦРЛ маслом. Хоч і в невеликих порціях, але воно щодня є в меню. Свою продукцію поставляє лікарні рибний цех. Хлібоприймальне підприємство виділяє по собівартості хлібобулочні вироби.

В нашій розмові ви вже торкнулися питання створення нових робочих місць на ЗВКК. Але цим не вичерпується їх перелік. З'явилися й інші нові підприємства...

Так, наприкінці минулого року в нас почало працювати нове підприємство 'Омега-мінералз', яке випускає наповнювачі з алюмосилікатів для будівельних конструкцій. Нещодавно у мене були представники однієї з німецьких фірм, які пропонують наблизити виробництво і використання алюмосилікатів для випуску оздоблюючих матеріалів для зовнішніх робіт. Спектр їх дуже широкий. Практично 97 відсотків всіх оздоблюючих матеріалів це продукт того виробництва, яке запрацювало у нас в Миронівці. Отож передбачається збудувати цех, змонтувати в ньому обладнання і розпочати випуск таких оздоблюючих матеріалів. В Україні це новинка.
На початку цього року запрацювало в районі і підприємство, яке займається пакетуванням дерев'яного вугілля для використання у різних цілях. З цього підприємства вже йдуть відрахування у бюджет, є додаткові робочі місця в районі. Вводиться в дію ще одне підприємство по пошиву одягу. І тут вже виникає проблема із забезпеченням його кваліфікованими кадрами швачками. А це 2530 осіб, які можуть професійно працювати. Замовлення йдуть від Міністерства внутрішніх справ і Збройних Сил України. Це робота перспективна, не одного дня. Використано для цього приміщення колишнього кафе 'Колосок', що навпроти контори ЗАТ АПО 'Бузницького'.
Є вже перші пробні партії одягу. В цьому році розпочалися поки що земляні роботи по підготовці майданчика під будівництво заводу напівфабрикатів, який перероблятиме майже 120 тонн м"ясної продукції за добу. До роботи на цьому заводі буде залучено понад 200 працюючих. Хочу зразу ж відзначити, що це досить перспективний завод і таких заводів в Україні ще немає. Ми перші. В Росії їх 4, а в основному вони зосереджені в Західній Європі. Зараз завершується також підготовка проектнокошторисної документації, щоб можна було розпочати будівництво. Це буде не лише первісток в Україні, а й досить сучасне виробництво. Розташовуватиметься завод на території колишньої військової частини, за межами Миронівки і все вкладатиметься в санітарні зони, хоч забійного виробництва тут взагалі не буде тільки переробка. На цей завод практично будуть працювати всі птахофабрики концерну "Миронівський хлібопродукт", які мають логотип "Наша ряба". Водночас на Черкащині, а точніше у Канівському районі, будуються 16 майданчиків для птахівничих комплексів, в кожному з яких буде до 1,5 млн. голів птиці. Це, по суті, ціла система, яка забезпечуватиме безперебійну роботу заводу напівфабрикатів.

Яку вигоду це несе споживачам?

Відповідь почну з того, що зараз в середньому громадянин України споживає за рік всього-навсього 12 кілограмів м'яса. Тоді як у Бразилії , наприклад, яка займає провідне місце у споживанні м'яса, цей показник на душу населення становить понад 75 кг. Отож, перспективи у заводу щодо забезпечення населення м'ясом дуже й дуже великі. Вигідно буде і нашим жінкамгосподаркам на заводі випускатимуться напівфабрикати для приготування сніданків, обідів тощо. Думаю, що суттєво виграє від цього харчування в школах. Отже, є реальні результати, позитивні тенденції. І перспективи теж вселяють оптимізм.