У 47-річного яхнівчанина Володимира Васильовича Ігнатенка досить таки рідкісна і не менш романтична професія — свого часу закінчив Миколаївський суднобудівний інститут. Десять років працював на будівництві морських лайнерів. А потім примхлива доля змусила його змінити і місце роботи, і проживання. Повернувся у своє рідне село Яхни. Але незмінною залишилась людська чуйність, його готовність завжди прийти на допомогу іншим. А проявляється це, насамперед, в тому, що Володимир Васильович - один з небагатьох, хто може похвалитися такою великою кількістю зданої донорської крові. Тільки вдумаймося: 48 разів приходив він для здачі крові на донорський пункт Миронівської центральної районної лікарні за якихось сім років.
Для мене це вже стало нормою. Бо всього за своє життя я здавав донорську кров майже сто разів, - говорить наш співрозмовник. - Вперше я поділився своєю кров'ю у 1975 році, проходячи службу в армії. Під час військових навчань сталася екстремальна ситуація, коли на моїх очах помирав один з товаришів по службі. Негайно була потрібна донорська кров. Моя по всіх показниках підходила найкраще. Без вагань ліг поруч для прямого переливання крові. Відтоді, здаючи свою кров, щоразу уявляю, як вона рятує чиєсь життя. Роблю це не з мотивів заробити якусь копійку, як дехто. Я матеріально достатньо забезпечений. Просто вважаю, що це мій громадянський обов'язок. Та й взагалі, на мою думку, кожна здорова людина має хоч раз в житті прийти на донорський пункт. Адже трапляється всього... Раптом і вам чи близькій вам людині знадобиться чиясь кров. До речі, запевняю з власного досвіду, що здача крові аж ніяк не погіршить стану вашого здоров'я. Навпаки - відчуття, що ви допомогли комусь поліпшити його або ж вирвали людину з пазурів смерті, додасть вам сил для нових благородних вчинків.
|